550. Може, рокiв iз сто Григорий Мовшиц
Скільки розум ховає таємних секретів,
Аж важко таке уявити для нас,
Щоб побачити тут геніальних поетів –
Це честь бути поряд із ними в цей час!
Кожен ходить, спілується; кожен тут – геній.
Прийшли читача здивувати віршем.
Он, дивіться, у бара Сергійко Єсенін,
Такий молодий – двадцять п'ять йому вже.
Тихий погляд, білявий, на вигляд – шляхетний;
Горілки дві чарки. Чи марно прийшов? –
І уже зарядив супротивнику в пельку!
Своїми очима я бачив це шоу!
А за столиком крайнім, праворуч, на бровці
В компанії хлопців, ділившись, сидів
Чи то фільмом, чи книгою, сам Маяковський,
І диво це – з нами, в полоні у днів!
І у Всесвіті вірші літають незмінно;
Кружляють, мрійливі, пухнасті, мов сніг,
І лягає на нас їхня форма нетлінна,
І скільки творінь "Срібний вік" нам приніс!
Може, десь через років із сто пригадають
Рядки, що писались від Бога руки,
Ну а вірші, як діти, невпинно лягають,
Щоб згодом лишитися тут навіки!
березень 2024
Дата - 20.02.2020, клуб "Алиби", г. Москва. фотограф - Евгения Иволга
оригинал произведения находится здесь:
https://vk.com/wall166984822_15125
Свидетельство о публикации №124031102914