П’ю чай
П’ю чай і відчуваю насолоду…
Як зігріває радості ковток!
Вмить забуваю дощову погоду,
Занурююсь у затишний комфорт.
Напій солодкий, наче краплі сонця,
Як небо волошкових кольорів,
Доносить навіть аромати поля
І неповторний запах колосків.
Дає наснагу, пристрасне натхнення
Духмяне, оживляюче тепло,
Прискорює чуттєві ритми серця,
Втішає душу у часи незгод.
І вже не дощ, а сяйний промінь сонця
Крізь хмари пробивається… А я
На крилах вічних мрій лечу до моря
І спів пташиний слухаю в гаях.
Немає вже ракет, повсюди – тиша,
Запрошує у казку рай земний.
У серці від тепла розтала крига,
Немов від щедрих подихів весни…
Пью чай
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124030603594
Свидетельство о публикации №124030603594
Рецензии