Я з тобою
Вкрай зачепе тебе неминуче.
До кінця заколочений цвях
В моїм сердці відлунням пекучим
Розпинає мене через гнів.
Може час нам усім схаменутись?
Але, Боже, нема більше слів,
Ні бажання, ні сил ворухнутись.
Через силу на ноги встаю.
Ще не час, щоб із сумом зітхати.
Бачиш,нечисть у нашім краю,
Лізе в гай, до криниці, у хати.
Заблищать у долонях серпи.
То не зброя, але це врятує
Від ганьби. Стиснув зуби терпи.
Вищу славу героям дарує,
Хто пройшов через муки Христа,
Скрізь зневагу, терни, заборону.
Якщо встоїш, то це саме та,
Сила й міць, що виймає з полону
Твою душу та сердце. Болить
Від нетуги натруджена спина.
Знай і вір, що у будь яку мить,
Я з тобою, моя Україна!!!
Свидетельство о публикации №124030507789
Але ті, що знаходяться тут, на стіхіру, які себе позиціонують культурною
масою, від власного зла, близорукості, невихованості і безсилля, плюються
жовччю, матами і злобою.
Почитаєш рецку такого "автора" і стає прикро за цю "елітну націю", і стає ясно
яку культуру вони нав"язують і нам і всьому світові...
Бог їм суддя.
Пардон, хоча вони ж не від Бога...
Людмила Татур 12.03.2024 23:44 Заявить о нарушении
Кот Матроскин 2 13.03.2024 20:52 Заявить о нарушении
Слів нема________________________________________
Людмила Татур 13.03.2024 21:03 Заявить о нарушении
Все, що вони можуть то, тільки видалити. На більше мізків не стає.
Дуже прикро, що так.
Але це сурова реальність
Вероника Удовиченко-Ивашина 13.03.2024 21:05 Заявить о нарушении