Из жизни классиков. Идол Шевченка

Драстуйте, товаришу Шевченко!
Чи, може, пане Тарасе? Так краще…
Вибач… Звертаюсь нечемно…
Дивлюся в життя непутяще…
Раніше… Сама не відала…
А зараз… читала «Щоденник»…
Нам завжди… Творили Ідола…
І зараз творять щоденно…
Нам завжди творили кумира…
Творили нам… Деміурга…
Подумайте… Усім миром…
Що значиш ти без Петербурга?
Що значиш ти без Брюллова?
Без Щепкіна і Жуковського?
І відповідь вже готова…
Чужі ми… Всього московського…
Ти вільний... За що б узяться?
Твій одвічний кривавий рем...
Вступив до масонського братства...
І зробився там... Бунтарем...
Пробач... Може, так не говориться...
За шампанським ліз по столах...
Кріпаком би... сидів в своїх Моринцях...
У кожусі і постолах...
Я уперта... Це в мене гени...
І не хочу здаватися свійською...
Так чого ж ти про сокровенне...
Чом "Щоденник" писав російською?
Малювали тебе старим дідом…
В кожусі … і постолах…
А ти любив… по обідах…
У знаті любив… Аж страх!
А ти любив… у костюмах…
По прийомах… і по шинках…
А потім у своїх «Думах»
Писав ти про бідолах…
І кожен… Хто був у владі…
Читали твої вірші…
І брали собі їх …Раді…
Що кому… До душі…
І брали собі їх…Раді…
І множили… Лють і гнів…
Стрічали тебе… При параді…
Робили… Хто, що хотів…
Комуністи… Панів шукали…
І все … Знайшли… оля-ля…
Сьогодні… Інші шакали…
Полюють… На москаля…
Шукали  собі… При параді…
Знов множили… лють… і гнів…
І не впіймались… на зраді..
Аж поки ти не зотлів…
Аж поки… пил не розвієм…
Ще в храми тебе занесуть…
Я маю…  маю надію…
Побичимо… саму суть…