Прокинусь, гляну у вікно,
Вберу усі клейноди* вроди,
Без жалю скину ношу втоми
І задивлюсь на неба шовк.
Я буду слухати, як спів,
Веселі витівки краплинок.
Проміння теплого затишок
Мені підкаже безліч слів.
О, весно! Ніжна, чарівна!
Я буду дихати тобою,
Твоєю дивною красою,
Щоб нота смутку обійшла…
За вдихом видих, знову – вдих!
І вже не краплі – ноти серця
Наспівують ліричне скерцо,
Щоб відродити віру в мир!..
*Клейноди – (тут образно) коштовності, самоцвіти.
Буду дихати весною
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124030303950
Свидетельство о публикации №124030303950
Рецензии