Пройшла зима, немовби й не було…
Уже весна упевнено крокує.
Від щастя сяє радісне русло,
І вітер втішні пахощі дарує.
Тут тепло… Квітнуть крокуси… Земля
Вкривається цвітними кольорами.
Вже оксамитово розкинулись поля,
Турботливо орошені дощами.
Дерева розпускаються… Верба,
Над озером схилившись, зеленіє.
Хмаринка в небі, біла і легка,
Від теплих сонця променів леліє*.
Весна така привітна, як зефір*,
Немовби кришталевий розсип літа…
От тільки лихом повниться ефір,
Війна стирає всі відтінки світла…
*Леліти – виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння.
*Зефір – м’який, приємний, ласкавий вітер.
Пройшла зима
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124030105075
Свидетельство о публикации №124030105075
Рецензии