Повіяв вітер, закружляв,
Піднявся у блакить,
Він разом з лютим проводжав
Зими останню мить.
Зима, стискаючи уста,
Дивилась в небеса,
Була в очах її журба,
Зомління пелена.
Згадала вибухи, виття,
Жорстокий подих зла.
Хіба ж у тім її вина,
Що йде страшна війна?
В душі звучав прощальний вальс,
Переростав у біль.
У нотах був печалі глас,
Життя пекуча сіль…
А вітер кликав: “Не сумуй,
Танцюй останній вальс,
Тамуй в душі нестримний блюз,
Лови блаженства кайф!..”
Останнiй вальс зими
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124022802339
Свидетельство о публикации №124022802339
Рецензии
Дуже проникливий вірш.
Все буде добре, віримо що скоро все скінчиться.
З повагою і теплом.
Савенко Ольга 28.02.2024 12:34 • Заявить о нарушении
Все буде добре, віримо що скоро все скінчиться.
З повагою і теплом.
Савенко Ольга 28.02.2024 12:34 • Заявить о нарушении