в життя нема чернетки,
а шкода…
воно, як та рулетка,
сповіда,
що помилки не зітреш
добіла…
можливо, врешті-решт,
й таке бува –
зерня в душі дозріло
без чуток,
його слова зігріли,
а струмок
вмить спрагу втамував
та гнів скорив…
в тім спаласі заграв
під плач вітрів:
шкода – нема чернетки
у життя,
порада від абетки золота:
лише сумління нині
та тепло,
знаходить в серці силу
нищить зло…
---------------
как жаль, что в жизни
нет черновика…
бесспорно жаль…
она бежит, как горная река,
безстрашно вдаль…
жаль, не сотрёшь ошибки добела,
но так бывает,
что кажут зеркала,
как злак взрастает,
а жажду утолив ручей,
гнев усмиряет под плач ветров –
нет в жизни мелочей,
а сонм грехов
невидим в азбучном совете :
лишь человечность ныне
и тепло
находят в сердце силу
рушить зло…
27.01 -27.02.2024
в жизни нет черновика...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2024
Свидетельство о публикации №124022706767
Свидетельство о публикации №124022706767
Рецензии