Є Захід-світ у диво-небі,
Там пломінь-квітка розквіта.
Щомиті вона стає інша,
Щомиті вже вона не та.
І сяє барвами сузір'я,
Тріпоче в небі, наче птах.
Ця квітка зветься Надвечір'я -
Не втримати її в руках.
Ця квітка зветься Зоряниця,
Її пелюстки мерехтять,
Ніби на обрії жарптиці
Крильми своїми тріпотять.
На синім небі пломінь-квітка
Казково сяє і горить.
Щоразу вона стає інша,
І неповторна кожна мить.
01.03.23
Ця квiтка зветься Зоряниця
© Copyright: Людмила Татур, 2024
Свидетельство о публикации №124022705057
Свидетельство о публикации №124022705057
Рецензии
