Вiрш
Не показуй нікому їх.
Бо вразливість душі, оголеність,
твій найбільший, смертельний гріх.
Будь як інші - ні слова зайвого.
Тільки мудрості ні на гріш.
Кровоточить душа незаймана,
бо народжує новий вірш.
Заховай. Не зли невдоволених.
Очі недругів аж горять.
А душа до межі оголена
вірш освітлює, мов зоря.
Кожен раз, як останній пишеться.
Хтозна скільки того часУ.
Хай хоч щось на Землі залИшиться,
те, що відає бОлю красу.
Ти чудна і смішнА. Непізнана.
Ти і Фенікс, і дикий звір.
ПомилкИ всі зарання визнала,
щоб звільнитись від сонму вір.
А душа знов кровИть віршовано,
біль при родах такий - ого!
Як маля, закричить захований
вірш, щоб чули усі його.
Свидетельство о публикации №124022606510
Моя ж бо "соловʼїна" поки що ще доволі недосконала. Я - росіянин, і мову дорогої моєму серцю України почав вивчати не так давно. Проте мої потуги мають наслідки, і дещо вже виходить...
На тему віршування я написав близько трьох десятків робіт. З них кілька речей українською мовою. Якщо цікаво, звісно:
http://stihi.ru/2019/12/07/512
http://stihi.ru/2019/10/06/9794
Якщо не обтяжує мІзки моя писанИна, можете знову зануритись у мої творчі хАщі.
А в разі, коли ще й зʼявиться бажання висловити свою думку про прочитане, буду вельми вдячний. В мої 28 я цілком спокійно ставлюся до критики (ТОНКО натякаю).))))
Проти позитива - теж нічого проти не маю.)))
З повагою
просто А.К.
Андрей Королёв 7 07.06.2026 22:57 Заявить о нарушении
І хочу сказати, що Ви пишете, як справжній українець! Я зачарована!
Ева Сокол 2 09.06.2026 20:00 Заявить о нарушении
