Яка глибина у безсонних очах
бездонна, мов прірва... і тиха.
А десь у минулім маленька свіча,
як вість, що забулося лихо.
Надія на щастя. Надія-іскрА
так хоче в ті очі безпросу...
Життя - не трагедія. Кажуть, що гра,
шалена і простоволоса.
Далеко-далеко, де гори й ліси,
сховався й очікує спокій.
А очі безсонні такої краси,
яка не відкрилася поки.
Можливо, колись, як іскрА спалахне,
надія пожежею стане,
ті очі безсонні забудуть мене
і сон повернЕться жаданий.
Безсоннi очi
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124022604396
Свидетельство о публикации №124022604396
Рецензии
