Знову вечір теплої зими -
На асфальті де не де калюжі,
Хмари в небі - хмурі й мовчазні
І до всього на Землі - байдужі.
Лютий-місяць добігає до кінця -
Місяць, що віднині повний люті.
Сум-неспокій виснажив серця,
Мрій - нема, бажання - наче скуті.
Іноді накрапують дощі -
Замість снігу - дрІбні та холодні.
Камінь тяжкий вклався на душі,
Бо майбутнє - темне, як безодня.
Вже два роки - біль й суцільний щем,
Хоч благали Господа про вдачу.
Я люблю гуляти під дощем,
Бо ніхто не бачить, як я плачу...
Снова вечер...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2024
Свидетельство о публикации №124022506400
Свидетельство о публикации №124022506400
Рецензии