Я казав, що знаходимо пару ми крил,
якщо будемо вірити ми у Творця!
Та мій друг заблукав у зоряних світил.
Він казав, що початку немає й немає кінця!
Що ілюзії світла і тьми у природі нема!
І що наше життя - більше тільки міраж!
Ми народимось знову, - на сенс не вважав,
знав - нескінчений вічний життєвий тираж!
Ми лише - ланцюжок. Хоч зубами скрипи,
та нікому його не порвати. Він був, як Христос..
Я у відповідь теж не мовчав. Мов, незгоди терпи.
Запевняв і лукавив, як міг, бо людина ж не Бог.
Про життя я йому слово в слово торочив не раз.
Друг забув. Він у засвіти втік, хоч раніше це знав.
20.02.24
Друг забув
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124022201971
Свидетельство о публикации №124022201971
Рецензии