Люди - нелюди
Це відлуння одвічного бою.
Чуєш? Йде від початку вона:
Бог і радість - з гріхом і журбою.
Кровожерство - тавро на віки.
А співучість - небесний дарунок.
Отже, наше - пісні й колиски.
А у них - підвивання і труни.
Хто за що – це в крові, в ДНК.
В нас хоч трохи, але солов'ї всі,
То й не моляться на ватажка.
В них - вовки й вірнопіддані вівці.
Не зживеться квітуча трава
З мертвим каменем, льодом укритим.
В нас бо воля донині жива -
Душать вільнеє концтабори там.
Від отця всього зла той талант
На потворність паплюжити вроду.
В нас Христос у вінку із троянд,
А у них – із колючого дроту.
Непомітно хіба для нікчем;
Може, неочевидно роззяві:
В нас гріх Юди – що був стукачем;
В них – що надто вже дешево взяв він.
Адже душі людей – як сади.
А у нелюдів – пекла з пісками.
Сенс життя в нас – з Єгипту піти.
В них – туди повертатись віками.
Свидетельство о публикации №124022000054
Який жи талановитий.
Савенко Ольга 24.02.2024 14:28 Заявить о нарушении
Знав, що тобі буде цікаво і до вподоби)
Вообще оно так интересно пришло)
Слушал Ламу,у нее строчка есть "Світ мій, дротом спутаний" - и сразу пришел образ Христа в венце из колючей проволоки - и из роз как противовес.
И тут же вторая пара образов-антагонистов - уже из Танаха: одни идут из египетского рабства, а другие - туда.
Ну я и понял, что получится чет такое вне времени и построенное на антитезах. И вот оно вскорости так и получилось) Рад, если воплотилось на должном уровне)
Спасибочки еще раз за такую оценочку)
Обнимаю, Олюсь!)
Илахим 24.02.2024 14:43 Заявить о нарушении