Сорочинська ярмарка

Щороку,як закінчується літо,
коли уже в засіках урожай,
як прибрані з полів пшениця й жито
Полтавщини чекає дивний край.

На ярмарку так людно і красиво,
писав про нього Гоголь і Тарас,
бо ярмарок-це дійсно,справжнє диво,
Сорочинці зустрінуть радо Вас.

Усе тут є, чого душа бажає,
пісні співають різні колективи,
ніхто нікому тут не заважає,
лунають скрізь пісенні переливи.

Багато тут усякого товару,
пісні і танці, гумор також є,
вареники пухкенькі прямо з пару,
привітна українка подає.

Сорочинці-це незабутнє диво,
з захопленням я можу Вам сказати,
в дубових діжках квас,й холодне пиво,
яким дають горілку запивати.

Микола Гоголь тут колись гуляв,
поет любив душею  Україну,
Сорочинці всім серцем прославляв,
Полтавський край і мову солов'їну.

Художник продає свої картини,
справжнісінький,звичайно є коваль, 
миски і горщики,всі вироби із глини,
виготовляє молодий гончар.

А вишиванок вибір тут такий,
що в різні сторони мої розбіглись очі,
я витріщивсь на них,як дід старий,
мов промайнув повз мене стан дівочий.

На ярмарку старесенький вітряк
пливуть над ним хмарин легких вітрила
злетіти хоче мабуть неборак,
свої піднявши вгору чорні крила.

В Сорочино також я побував,
у мене є із Гоголем світлини.
хоч на гармошці я там вигравав,
на це у мене інші є причини.