Небо посіріло від журби,
Цілу ніч воно було в тривозі.
Знов ракети, начебто круки,
Налітали, щоб напитись крові.
Господи, як хочеться тепла,
Лагідності чистого повітря,
Щоб відчула пестощі земля
Сонячного щедрого проміння.
Скільки ще триватиме війна?
Третій рік душа не знає миру.
В серці – біль, як від уламків скла,
Сльози на очах – немов від диму…
Скільки буде ще тривожних днів,
Дум сумних під неспокійним небом?
Скільки буде ще ночей без снів?
Як боротись з уразливим нервом?...
Не зима, а холодно в душі!
Господи, коли вже буде спокій?
Скільки ще іти у сірій млі?
Скільки скаженіти буде злодій?..
Скiльки ще
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124021802637
Свидетельство о публикации №124021802637
Рецензии
Для нас, українців, це така печаль і журба, що не можна і словами описати…
Вірю, що скоро ми вже зможемо жити вільно та під мирним небом.
Щиро дякую вам за такий болючий та яскравий вірш нашого сьогодення🙏🙏🙏❤
Бережіть себе)
С теплом душі, Ніка)
Вероника Удовиченко-Ивашина 11.03.2024 08:33 • Заявить о нарушении
Вірю, що скоро ми вже зможемо жити вільно та під мирним небом.
Щиро дякую вам за такий болючий та яскравий вірш нашого сьогодення🙏🙏🙏❤
Бережіть себе)
С теплом душі, Ніка)
Вероника Удовиченко-Ивашина 11.03.2024 08:33 • Заявить о нарушении