Почав я зрання, а закінчу я пізніше.
Мій путній розум дещо так зробив,
що у моїй душі, як у книжковім океані,
вантаж надій розбитих вже лежить.
Отож я не письмак. Я - древній Інший.
Обранець невідомий бард туди-сюди.
Я мандрівник бідовий, гнаний світом,
лиш з українською душею назавжди!
Хто взнає? Всесвіт чи читач похмурий,
аби мої зазнати таємниці, аксіоми? Хто?
Як натовпу мої розповісти всі думи?
Ведуча в мене чи нікчемна роль?
Я – люцифер чи бог? Скоріш, ніхто!
- «ФІЛОСОФСЬКИЙ ПАРОМ або ВІДГОЛОСКИ ДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО» (зі старих блокнотів-записників 1970 -2020 р.р.)
Моя аксiома
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124021706387
Свидетельство о публикации №124021706387
Рецензии
