А ти одінь мої ботінки,
І пройди все моє життя.
Зустрінь усі мої світанки,
Вони вели у майбуття.
Те майбуття було тернисте,
Солодкий шлях був і гіркий.
Але життя було зернисте,
Давало плід свій золотий.
Кнутом так часто пригощало,
Душа згорталась в самоту.
Без співчуття до ран торкалась
Та я той хрест сама несу.
Бувало жмуть мої ботінки,
Та цінність є в мого життя.
Хоч і вдуші різні відтінки,
Я в мозолях цей шлях пройшла.
А щастя було та все в сутінках,
Дорога довга із каяття.
А ти одінь мої ботінки,
І проди все моє життя!!!
А ТИ ОД НЬ МО БОТ НКИ
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124021508677
Свидетельство о публикации №124021508677
Рецензии