Йду невправно вперед в невідомість
Павутинками різних доріг,
Я забула давно безтурботність,
Що розтанула в серці, мов сніг.
Від думок в голові – хуртовина,
А в душі не стихає борвій.
Де ж вона – рятівна соломинка?
Чи згоріла у вирі вогнів?
Йде за мною життя, як побите,
Як щеня, підібгавши хвоста,
Вітровій супротивний аж свище,
В серце хмара повзе дощова…
Чи ворони накаркали лихо?
Від проноз аж чорніє гілля…
Третій рік у душі незатишно,
Наче в грудях застряла стріла…
Незатишно
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124021504568
Свидетельство о публикации №124021504568
Рецензии