Далекий рік – дві тисячі дванадцять,
Від тебе розпочну я свою сповідь.
А що, хіба не можу я минулого торкаться? –
Не вмістиш все в роки ті сутінкові.
А в нім була общага, педпрактики завзяття,
Дракон подарував останню зустріч з батьком.
Цілуючи у Львові студентку, ніжну Єву,
Я грав в футбол на дворовому Євро.
Тікаючи від органів, в Москві та Білорусі, ...проводячи години, дрімаючи у бусі,
Инакше я не можу, бо кличуть нас пригоди;
Його я пам'ятатиму заўсёды
лютий 2024
501. Далекий рiк
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124021500327
Свидетельство о публикации №124021500327
Рецензии
