Здесь сосны в серебристых эполетах

ЗДЕСЬ СОСНЫ В СЕРЕБРИСТЫХ ЭПОЛЕТАХ
Перевод стихотворения Лины Костенко

Здесь сосны в серебристых эполетах,
и позументы ворон им клюёт.
А где-то, может, на чужих планетах,
весна дубравам листья раздаёт...

Нездешними, печальными снегами
укрыто всё, и кажется подчас:
космической черешни лепестками
вселенский холод осыпает нас.

Галактик звёзды кру'жит в танце вечность —
там, где-то в бесконечном далеке.
Идут снега... Плюс минус бесконечность...
Снежинка тает на моей щеке.

                14 февраля 2024 года


***
Лiна Василівна Костенко [1930]

Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах,
весна дібровам листя роздає.

Снігі ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, –
мов пелюстки космічної черешні
холодний всесвіт струшує на нас.

Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.