Снується поміж віт пахучий дим
отут,на купі хмизу я присяду,
який невдовзі стане молодим
послухати весняний шепіт саду.
Листочки монотонно"ша-ша-ша",
а може,то закоханих розмова
в передчутті натхненної любові,
так солодко стискається душа.
Сховалось сонце,ген за круговид
згасає день повільно,неохоче,
а ніч до мене"Не журися,хлопче",
і хилить до вологої трави.
Як жебоніння тихої води,
поволі все стихає,і досада,
щезає геть,бо треба жити радо,
такі вони розвеснені сади.
Веснян сади...
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124021305336
Свидетельство о публикации №124021305336
Рецензии
