Проходять дні, летять у Вічність,
У лабіринти небуття,
Зникає там життєва дійсність,
Згасають наші почуття…
Ми в цьому світі тимчасово,
Як жовте листя восени.
У інший світ ідем безмовно,
У володіння царства тьми.
Тут, на землі, в життєвім вирі
Ми залишаємо близьких,
Сумні думки і справи прикрі,
Надій земних останій штрих…
Ми залишаємо назавжди
Свої печалі, радість, біль,
Полон ілюзій, слово правди,
Міраж своїх таємних мрій…
Проходять дні, біжать секунди,
Стають світінням у пітьмі…
Знаходять тиш душевні струни
У безпробуднім вічнім сні…
Проходять днi
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124021304097
Свидетельство о публикации №124021304097
Рецензии