про згуки та прихисток

Любов соромиться докучливих очей.
Як малоцінно все, що падає у руки.
О, невловимий дотик віями плечей,
О, невимовність слів і неповторність злуки.
Вона не потребує тріпотіння крил,
стають самі думки і тіло невагомі.
Все, що гнітило вчора, розлетиться в пил,
як розіб'єш у серці прихисток любові.


Рецензии