Все гаразд

http://stihi.ru/2024/02/05/3780

Все гаразд... ну принаймні здається, що все як слід.
Побут ніби налагодивсь, вдома моя фортеця.
Та і разом були не 15 чи 20 літ.
Тож триває життя, але якось... як доведеться.
Бо на кожному кроці чимало отих "але".
Обривав наш зв'язок я - проте досі щось тримає.
"Все на краще" - так кажуть. Від чого ж мені так зле?
Може, "краще" десь є, та надії на це немає.
Все гаразд... від кохання не мруть, то і я не вмру.
Та радіти від цього - дурня, бо ж як у безодні,
Зникли ті, хто попав в моє серце, як у діру,
Що її не заповнять десяток... та навіть сотня.
Що потрібно, спитай, недолугому джиґуну?
Ось гарнесеньке личко… ось в талії ніби вузько.
То хіба так вже важко обрати бодай одну,
З ким підвищився б тонус , солодше б була кавуська?
Тричи зрікся апостол - зрікавсь я вже 100 разів.
Але смажений півень уперто клюється в тім'я.
От і маєш, куди б я не біг і за що б не сів -
Все в безвихідь веде. І нудьга просто вбивча. Втім, я
Не психую, бо знаю: хоч речі якісь трощи,
Не доб'єш цим любові, оскільки вона на диво
Вправно вміє ховатись десь в сутінках на межі
Індивідуалізму і тОго, що всім властиве.
Знав би, де та межа… може б допомогли книжки
Всяких фрейдів… а так вказівки ті хіба що з кимось
Пересічним спрацюють... От вроки! І залюбки,
Якщо далі так піде, дивись, ще й до бабок кинусь.
Так, це самоіронія. Ніби де жартома -
Все долається легше… Одначе слабка це втіха.
Де кохання не гріє, там зліше стає зима.
До весни безліч сумнівів, самокартань і віхол.
Бо питання – що далі? – на практиці той ще гак.
І на ньому душа має вигляд якийсь хробачий.
Від любові ніхто не вмирає. Живий я, так!
Але сенсу в житті я без тебе уже не бачу.