про чайку

Кричать над Бугом білі чайки.
— З якого дива так кричати?
— Бо крилам жодної загайки
немає сил перечекати.
В окопі ранок сухорлявий.
Не сплять товариші у тиші.
Невдовзі їм — бенкет кривавий,
талан чи поховання пишні.
Міцні у долі руки-грати.
Хазяйнувати їй на ниві
на пару з круком мовчазливим,
щоб око дзьобом добивати.
Літають чайки, білі, чисті,
такі, як біль, нечоловічі,
приносять з поля бою вісті.
Не плачуть очі — нічим, нічим.


Рецензии