Як навчитись так жити,
Щоб не думать про тебе.
Не гадать.. не ворожити,
Чи прийдеш до мене.
Чи будем з тобою разом,
Чи мене одну залишиш.
То чому тоді не скажеш,
Що лиш мною дишиш.
Що мене одну кохаєш,
Що рішив зазнатись.
Губи в трубку надуваєш,
Важко так признатись.
А ти гордість приховай,
Й почуттям дай волю.
Не сиди там, не страдай,
Мов кріпак в неволі.
Візьми волю в свої руки,
Розправ мов птах крила.
І скажи, що дуже скучив,
Не жди, щоб просила.
Не випрошують кохання,
Немов Божу милість.
А дарують при бажанні,
Ту душевну щирість!!!
Душевна щир сть
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124020906497
Свидетельство о публикации №124020906497
Рецензии