Серце рветься на частини,
Гіркі сльози як той дощ.
А думки як павутиння,
Заснували уже мозг.
День короткий, а ніч довга,
Нам би спокій на землі.
Та веде кудись безодня,
Й нема спасу від війни.
Лиш надія на майбутнє,
Душу трохи зігріває.
Дні минають незабутні,
Нас війна всього лишає.
Де прокинемось, що буде,
Мов у пеклі всі живем.
Хтось захоче..не забуде,
Коли все переживем.
І здригається земля,
Вся ізранена до крові.
Бо сини наша броня,
Всі стоять на полі бою.
Нам приходиться чекати
Коли скінчиться війна.
Цього хоче кожна мати,
Щоб не рвалася душа!!!
Материнське серце
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124020807022
Свидетельство о публикации №124020807022
Рецензии