Я знала, що зима – капризна пані,
Вибаглива і вперта в той же час.
Та, мабуть, примхи всі тримала в тайні,
Бач, в цьому році – ходить без прикрас!
Сховала від людей срібло і перли,
І кришталю немає на річках.
Усю красу дощі безслідно стерли,
І бахроми не видно на гілках.
Без теплого убранная – луки й поле,
Дерева – без махрових білих шат.
Уздовж доріг чорніє листя мокре,
Дощем лякає неба сірий шмат.
А скоро – вже й весна, вже чути кроки!..
От-от на гілках вискочать бруньки.
В повітрі чути перші юні* нотки,
Птахи співають вранці залюбки…
А я – на чужині!.. Плекаю мрії
Про перемогу у страшній війні.
Знов маю в серці на весну надії,
Та чи вона розтопить смутку лід?..
*Юнь (поет.) – те саме, що юність.
Маю в серцi надiю
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124020306013
Свидетельство о публикации №124020306013
Рецензии