Вже лютий дивиться у вікна…
Вікно здається полотном!
Картина, чародійна й вічна,
На душу діє, як гіпноз.
На мокрому гіллі ворона,
Про щось задумавшись, мовчить:
Чи щось турбує, чи голодна,
А може, в неї щось болить…
Зима – без снігу і морозів…
Незвичні і безбарвні дні…
Надворі сумно і у домі,
І жити страшно в самоті.
То з вітром розпочну розмову,
Як птах зі зламаним крилом…
То у думках іду в дорогу,
Бреду у мареві тривог…
У маревi тривог
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124020206432
Свидетельство о публикации №124020206432
Рецензии