Два місяці зими…
Немовби й не було.
Так швидко промайнули грудень, січень.
Вже про весну думки,
Про сонце і тепло,
Та й навкруги усе – меланхолійне…
Зима тут не така,
Як в рідному краю:
Частіше йдуть дощі, а сніг – у мріях.
Та й у моїх рядках
Звучить раз по раз блюз,
Бурить, скоріш за все, війни стихія.
Лиш вранці ледве-ледь
Біліє морозець,
Чорніють від нудьги удень деревця.
В душі – постійний щем,
А може, це – протест,
Нерідко серце неспокійно б’ється…
Вже лютий поспіша,
А ваб зими нема…
Земля притихла в тужному чеканні.
Згущається імла,
Сумують небеса,
Печаль вселяють сутінки безбарвні…
Постiйний щем
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124013108080
Свидетельство о публикации №124013108080
Рецензии