О, Господи! Ти - вже настільки мій,
Що наступлю на гаспидів і змій!
Довколишнього не шукаю броду -
Як зватимеш, то мчатиму по водах!
Вода ж джерельна в мене вже давно -
Претворюється в істини вино.
Я під Твоїм божественним перстом,
Як песик, жду очима і хвостом,
Що згинуть врешті ці часи лукаві
І вернешся Ти в незреченій славі!
Вдова із лептою, що цілувала руку,
А Магдалина ніжки. Знаєш муку,
Що у душі, як істина проста -
Чи не мені незаймані уста?
Мiй
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2024
Свидетельство о публикации №124013101999
Свидетельство о публикации №124013101999
Рецензии
Истинная Вера в Вашем стихотворении, дорогая Маргарита!
И так достойно написано!
Восхищена, как всегда, как впервые!
С нежностью,
Наташа
Наташа Корецкая 11.02.2024 12:48 • Заявить о нарушении
И так достойно написано!
Восхищена, как всегда, как впервые!
С нежностью,
Наташа
Наташа Корецкая 11.02.2024 12:48 • Заявить о нарушении
Дякую, дорога Наталочко, за схвальний відгук душі! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 12.02.2024 10:50 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 12.02.2024 10:50 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.