наче вітер у квітах зимових морозних шепче про хід в гори,
наче сонце натягує жовтня струни на місяць останній лютий,
коли горя сходинки сходяться в точку,
в яку не повернешся,
лиш стикнешся в пам'яті про минуле,
тихий шепіт, шелест і пісня сходу криється у останніх днях промайнувшого літа,
яке видалось бутафорним,
та не збулося насправді чесним,
вилилось співом завтрашнім у майбутнє останнє надранням
27 січня 2024
17:37
пролегомени
© Copyright: Гелена Смилянская, 2024
Свидетельство о публикации №124012706220
Свидетельство о публикации №124012706220
Рецензии