На забуття нацьковане табу,
тому із згадок, ці на першім місці.
Старенький парк. Опале жовте листя.
А ти про зустріч вдавано забув.
Букет купила скромних хризантем...
сама собі. Бо знала, що не купиш.
Цей тЕрпкий запах з осінню укупі,
в думках розвіяв зграйку смутних тем.
Було так тихо, лЕгкий вітерець,
ще той пустун, волоссям грався ніжно.
Зваблива, врівноважена, розкішна,
я знала, що відношенням кінець.
З тих пір пройшло з десяток, мабуть, літ
а запах хризантем зі мною всюди...
усміхнена, я дивувалась чуду,
неначе відривалась від землі...
Чому я досі згадую ту мить,
кружляння листя, терпкий запах квітів?
Міняється усе у цьому світі,
а парк продовжує у серці жить.
***
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124012700213
Свидетельство о публикации №124012700213
Рецензии
