А листя,а листя,ну прямо на ганок
нападало жовте,пахуче,м'яке,
повітря п'янке, і прозорий серпанок
і серце стає,мов пташина легке.
Яка ж бо ця осінь багата на квіти,
а скільки у неї блакиті й тепла,
я жду тебе,осене,кожного літа,
та тільки тепер ти у гості прийшла.
Я знову вдихаю повітря цілюще
із запахом диму осінніх садів,
очима вбираю красу невмирущу,
хоч осінь чекає дощу й холодів.
До чарів твоїх я ніколи не звикну
задумлива осені,тиха пора
колись,як і ти загадково я зникну
нев'януча квітка любові й добра.
ЧАРИ ОСЕН
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124012004938
Свидетельство о публикации №124012004938
Рецензии