Влились у Дніпро мій криваві струмки,
Скувало поверхню цементним пилом.
Ті діти, що поруч Маланку вели,
Відразу усі посивіли.
Цієї зими не замерзне ріка,
Що густо замішана з кров’ю.
Цей присмак у водах її на віка,
Неси його Дніпре і к морю…
Неси нашу кров, наші сльози туди,
Де ще не відчули солоне.
Нехай на сніданок все людство Землі
Ковтне і від смутку застогне!
Влились у Днiпро мiй кривавi струмки
© Copyright: Елизавета Катрич, 2024
Свидетельство о публикации №124011407283
Свидетельство о публикации №124011407283
Рецензии
