сповiдь
і майже одночасно
в оцій гонитві навмання
втрачаю щось прекрасне.
Отрута вже в аліготе,
і, як хлопчисько Гамлет,
я буду битися за те,
що небуття незграбне,
що розставання — тільки сон,
і мама передзвонить,
що ззовні безліч заборон
не зупиняє сповідь,
що на війні, як на війні, —
все кріпиться на страсі,
якщо осколок не мені,
то це питання часу,
що кожен обирає шлях,
а шлях — своїх героїв,
і свіч не менше у церквах,
аніж в ріжку набоїв.
Я рвусь до істини щодня
всліпу, втім бачу власне,
яке уразливе життя,
яке воно прекрасне
Свидетельство о публикации №124011100764