А дощ періщить у вікно
І вже добу танцює злива.
Та ж я намітила давно
Собі життєву перспективу.
І не зважаю на ниття
Природних примхів та капризів.
Сучасність нашого буття
Не подолає стресів, кризів.
Зимовий сон - химерний спокій...
Тремтить душа від його крил.
Але не сохну, маю соки,
Хоча й живу на межі сил.
Вже склом здається хвильне море,
Стрибає шторм, мов дикий кінь,
І неба тло зеленозоре
Січневу ніч кидає в лінь.
Не маю певного настрою
Себе корити за сміливість,
Що я спокійна в непокою,
Сховавши в посмішці журливість.
Буденне
© Copyright: Инна Аверина 3, 2024
Свидетельство о публикации №124011103533
Свидетельство о публикации №124011103533
Рецензии
