Судьба ступает осторожно...

Знов крадькома ступає Доля
По стежці довгого життя.
Січневий вітер віє в полі -
Із небуття у майбуття?
Знов ранок мариться на Сході -
З тінями новий день встає.
Вперед? Не думати та й годі -
Як станеться, так й все будЕ?
На кожен крок де взяти сили?
Як примиритися із злом?
Війна накопує могили,
Безоким дразнючи чолом.
Де є межа, коли ж зупинка?
Ще скільки тим жнивам тривать?
Сховався Місяць за хмаринку -
Минулу нічку досипать?
І я б заснув - так бачить гірко
Безглуздя стрАшної війни.
На небі зрання тане зірка
У океані сивини...
*****************************
Судьба ступает осторожно,
Утратив свой ориентир.
Январский ветер мчит безбожно.
Из прошлого - в грядущий мир?
Восток вновь утро тихо будит,
С тенями новый день встаёт.
Ах, если б знать, что дальше будет,
Что там, за гранью серой ждёт!
На каждый шаг - так мало силы!
Мириться как с огромным злом? -
Копает всем война могилы,
Безглазым щурится челом.
Где та межа? Конец ли будет?
Кровавой жатве - долго быть?
Уходит Месяц. Спать что ль любит
Иль время, уж, пришло уплыть?
И я б уплыл - так видеть горько
Безумье, слёзы, кровь войны!
На небе  - утренняя зорька
Средь океана седины...