Морозно. Небо темно-сіре,
Деревам холодно, мовчать.
Пташа зіщулилось невтішне,
А де ж сніги? Нема й ознак.
Згадалось раптом тепле літо,
Солоний вітер на морях.
Шкода, що пролетіла стрімко
Пори п’янкої благодать.
Мабуть, я з кошика дістану
Все, що на згадку зберегла:
Фіалку і росу сріблясту,
Веселку, пісню джерела…
Візьму морського вітру повів,
Блакиті клаптик, зорепад,
Троянди запах, сонця промінь,
Хмаринку білу, гул джмеля.
І стане затишно в кімнаті,
В душі розстелиться тепло.
У хвилях райської нірвани
Натхненне оживе перо…
Пробудить в серці літа крапля
Найкращий у житті сюжет:
Я напишу про мир і щастя,
Про чисті помисли людей!..
Згадалось лiто
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124011000464
Свидетельство о публикации №124011000464
Рецензии