Іду в сніг, іду в дощ,
на рівні подиху,
де мягкий стелеться шпориш,
над дахом голуби.
Не говори мені, облиш,
не все блистить, що золото.
Іду у сніг, іду в дощ,
туди де моя молодість.
А горлиці кричать-
не вернеш і не вернеться,
така вона душа,
до любого все горнеться.
iду в снiг, iду в дощ
© Copyright: Галина Би-Локур, 2024
Свидетельство о публикации №124010507373
Свидетельство о публикации №124010507373
Рецензии
