Сумує двір від непогоди.
Зимовий морок без снігів…
Калюжі водять хороводи.
Ніде і клаптик не вцілів,
Зима без білого убрання
Йде з парасолею в руках,
Мабуть, без божого втручання
Не буде радості в очах.
В будинки заховались люди,
Хто в вікна дивиться, хто спить…
Замовкли всі душевні струни,
Не надихає смутку мить.
Пройшло вже півзими в чеканні,
Та непогода править бал,
Похмурі дні такі безбарвні,
Немовби вже зими фінал.
Чи це війна у всьому винна,
Чи хтось у засік сніг прибрав?
Якби ж доба настала мирна,
То, може, й сніг би заблищав?..
Щодня напруження, тривога,
Бентежать смутні відчуття…
В полоні мороку – природа,
У брані дум сумних – душа…
В полонi мороку
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124010300245
Свидетельство о публикации №124010300245
Рецензии