Я маю доньку, правнучок я маю, війна розкидала людей, вона вбиває.
Жене людей з домів своїх на чужину і проклинають люди цю війну.
І в мене є квартира в Свілодарьску , мене вона з печаллю проводжала і в
мене мої очі у журбі, чому ж я буду жити тепер на чужині?
На чужині, на чужині - короткі ночі, довгі дні,
Серце що вечора болить, немає з ким поговорить.
Рідні за мною дуже теж сумують, дітки на аркущі
Малюночки даруют.
Питають як живу в Донбасі я, бо ми ж Єдина є, одна сімья,
Дівчата правнучки мої з батьками те ж на чужині.
Живуть вони усі в Литві, там пробігають їхні дні.
Дівчата вчаться в третім класі, за них спркійне серце наче.
Маленькі вчаться, великі гроші заробляють. Там мир і спокій,
Гуртом у парку всі гуляють. Чому таке з моєю Україной стало,
Що браття у ночі на нас напали?І тянеться війна вже довгмй час,
Неначе віпробовує всіх нас.
На чужини
© Copyright: Галина Гученко, 2024
Свидетельство о публикации №124010205306
Свидетельство о публикации №124010205306
Рецензии