Земля в блакитній мантії туману
Неначе тільки що на білий світ
В сорочці народилась. Красень-ранок
Країною неміряною йде.
Літак летить у сонячнім надхмар`ї
Над плутаниною доріжок, рік,
Над синім кучерявим пасмом лісу
Та цяточками білими осель.
І раптом я уздрів її. Дорога
Повз прямокутникн полів, пряма
Та рівна, пронизала, наче промінь
Місцевість, що лежала пІд крилом.
Покручені доріжки та стежинки,
Немов до матері юрба дітей,
З обох боків до неї бігли й бігли -
І їх вона приймала в свій потік.
Життя моє - дорога дальня. Йду
Та йду неспинно стежкою своєю.
Зустрінеться криниця - воду п`ю,
Холодну та цілющу. Відпочити б -
Та, бачу, в`ється стежечка моя,
Зове - і мріється иені дорога,
Така ж струнка, така ж широка й довга,
Як та, яку я бачив з літака.
Дорога
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2024
Свидетельство о публикации №124010203834
Свидетельство о публикации №124010203834
Рецензии