Н.Бидненко
Комірка пам’яті
Були в мене крила. У цій комірчині
Їх можу і хочу скоріше знайти.
А ще відшукати ту першопричину,
Чому у житті мені трапився ти.
Під спів за вікном знавіснілого вітру
Шукаю: де крила мої, де любов?
Розчинник наллю на засохлу палітру –
Минулого фарби прокинуться знов.
Засяють, засвітяться, мовби ми юні,
Ще крила не повністю вбились в перо…
Коміркою пам’яті лине відлуння:
І крила, і юність, і ти – все пройшло!
***
Были у меня крылья. В этой каморке
Их могу и хочу поскорее найти.
А еще найти ту первопричину,
Почему в жизни мне встретился ты?
Под пение за окном обезумевшего ветра
Ищу: где крылья мои, где любовь?
Скипидара налью на засохшую палитру –
Краски прошлого проснутся снова.
Засияют, засветятся, словно мы молодые,
Еще крылья не полностью оперились.
Каморкой памяти несется эхо:
И крылья, и юность, и ты – все прошло!
Каморка памяти
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2024
Свидетельство о публикации №124010106401
Свидетельство о публикации №124010106401
Рецензии
