про журбу майдан та синкопу
Доколи в душу зовні лине
Луна дослізної пори —
Самотність більше порожнини.
Як легко горе обійти
В седлі межи горбів верблюжих.
Пустир — пристанище юрбі,
Майдан — ізнанка небайдужих.
На башті, чуєш, божий дзвін
Стихає зрадою в синкопі,
Лишає спогади взамін
Сліди сипучі, плоскостопі.
Свидетельство о публикации №123122604545