Ти м'яко пручалась в обіймах моїх
і вперто відводила губи,
а я тебе,мила, голубив,як міг
я вперше невміло голубив.
В той вечір впізнати мені довелось
і примхи, і чари дівочі,
а місячне сяйво поволі лилось
в твої насторожені очі.
А вітер-пустун віти клена хитав
мене за несміливість гудив,
і врешті покірна голівка твоя
схилилась до мене на груди.
Згасали зірки,як бенгальські вогні
я серце збентежене слухав,
це справді,чи тільки здається мені,
що я закохався по вуха.
Про кохання
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2023
Свидетельство о публикации №123122204613
Свидетельство о публикации №123122204613
Рецензии
