Н.Бидненко
Майже освідчення
Вечір тихо дощем шепотів
І запрошував Ніч до розмови
Про буяння нескошених нив
І про ніжність у цвіті терновім.
– Ой ти подружко вірна моя,
Чуєш, Ноче, ми разом навіки:
Спочиваємо в темних гаях,
Напуваємо спокоєм ріки.
Колисаємо місячний серп,
То нависнемо хмари журбою…
Щойно день відшумів і померх –
Ми до ранку коханці з тобою.
***
Почти признание
Вечер тихо шептал мне дождём
И Ночь приглашал к разговору
Про цветенье нескошенных трав,
И про нежность в цвете терновом.
- Ой, подруженька верная мне,
Слышишь, Ночь, мы вместе навеки:
Отдыхаем в тёмных лесах,
Спокойствием наполняем реки.
Качаем лунный серп,
То тучей нависнем печальной...
Только день отшумел и померк -
До утра мы с тобою венчались.
Признание
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2023
Свидетельство о публикации №123120800072
Свидетельство о публикации №123120800072
Рецензии
