Час не лікує – лиш маскує рани
чи гоїть, залишаючи рубці…
На тілі, серці оставляє шрами
й синицю замість бузька у руці!
Час не зціляє, не міняє долю,
притлумлює лише нестримний біль,
який гартує витримку і волю,
немов зі спеки – в люту заметіль…
Отак і ти, журавко моя мила,
укотре уже стала на крило.
Полинула за обрій, відлетіла
у височінь, неначе й не було…
Моє життя буденне, в тебе ж – свято,
зорею сяєш на космічнім тлі.
«Не та, кому я можу довіряти» –
написано у тебе на чолі…
Укотре втратив я свою синицю,
не втрималася знову у руці.
В блакиті розчинилась синя птиця,
на серці залишаючи рубці…
01.11.2021
Не та
© Copyright: Олександр Мачула, 2023
Свидетельство о публикации №123120405621
Свидетельство о публикации №123120405621
Рецензии