Баба Катя

“Баба Катя мовчки дивиться з вікна на весну.
День проповзе, і вона відійде до сну.
Дитинство у баби Каті припало на війну.
Старість у баби Каті припала на війну.
Між цими війнами і вклалося життя,"
Сергій Плотов”

У баби Каті давно сивина -
Чоловіка та сина з'їла війна...
Де та країна, де мир панував?
Онук в еміграції, бомби, підвал...

Коси заплутані, скупа сльоза,
Ломить суглоби, знову гроза.
Падає все із втомлених рук,
Як там у біженстві доня, онук.....

І молитву шепотіла вночі:
Боже, коханий, Ти не мовчи!
Тих, що пішли, у Себе згадай,
Боже, живих та спочилих прощай.

Тих, що Ти дав мені в цьому житті,
Тих, хто живий, хто спочив, гіркий плач...
Боже помилуй, Боже спаси...
Мир поверни і народ наш пробач...

Лився лампадки вогник вночі,
Тільки молилась вона в самоті.
Ангел укутав бабусю крилом,
Душу наповнив родинним теплом

Мир на землі, колір вишні, та сад.
Ангел зітхнув і злетів в Небеса.
Щоб молитву донести до Отця...
Тільки немає у воєн кінця...


"Баба Катя молча глядит из окна в весну.
День проползёт и она отойдёт ко сну.
Детство у бабы Кати пришлось на войну.
Старость у бабы Кати пришлась на войну.
Между этими войнами и уложилась жизнь,"
Сергей Плотов


У бабы Кати давно седина -
Мужа и сына съела война...
Где та страна, что боялась она?
Внук в эмиграции и тишина...

Косы седые, скупая слеза,
Ломит суставы, скоро гроза...
Валится все из уставших рук,
Как там на панщине маленький внук...

Тихо молитву шептала в ночи:
Боже, любимый, Ты не молчи!
Тех, что ушли, у Себя помяни,
Боже, живых всех моих, сохрани!

Тех, что Ты дал мне, что были со мной,
Тех, кто ушел, кто остался живой...
Мир возврати и народ наш прости...
Боже помилуй, Боже спаси...

Лился лампадки в ночи огонек,
И чуть чадил от тех слов фитилек...
Ангел укутал бабулю крылом,
Бабушке снятся муж, дети и дом...

Мир на земле и цвет вишни, и сад...
Ангел вздохнул и взлетел в Небеса...
Чтобы молитву Отцу передать...
Что будет дальше? Богу решать...